Куди ніч - туди й сон

Бархатистий м'який сюрреалізм. Загадковий та не спішний. Йде в своєму меланхолічному ритму по стежках написанної історії. Даваючи її читачу по фрагменту.

Файненька історія, на початку трішки знайомства з образом персонажки, а потім — сон. Сподобалася подача словесна інформації. Не так багато історій читала, які не пояснюють, а лише показують що відбувається. Візуал просто неймовірний, що по стилю, що палітрою. Трішки психоделічненько.
Гарно ото ви придумали з назвою кафе, яке ще вчора було "Андо", а сьогодні уже "Камі", хе-хе. 
Можна було тикати гриб! І дивитися на жабу...каєф же. 
Було кумедно як медуза виправдовувала щораз те, як вона виглядає. 

З того, що не сподобалося...частина виборів складається з 1 пропонованого варіянту...досі не зрозуміло, навіщо таке робити.
І...те що посеред речення треба 3-4 рази клікнути, щоби текст усього речення з'явився. я ще розумію, використовувати цей прийом, коли хочеш показати декілька речень пов'язаних сенсом за 1 раз, але щоб відразу не перенавантажувати текстом...але 1 речення, коли я бачу що там точно буде продовження, бо в кінці стоїть кома чи відсутність крапки...оох.

Я би сказала, що гра на 7 гіпножаб з 10-и. А авторкам успіхів у реалізації майбутніх проєктів.

Із задоволенням пройшла цю загадкову гру, поринула в неї як в себе саму. Дуже цілісні враження - від артів, музики, шрифту, історії. 
За атмосферою ваша гра нагадала мені  дві гри "My father's long long legs" та "Cover me with leaves". Якийсь новий різновид історій в іграх, більше про атмосферу та стан, ніж про цілісну історію. Без арок персонажів, без намагань зробити щось завершене... І мені це дуже подобається.